Заходьте на сайт через чи інші соціальні мержі.

Складання казки на основі спостережень. Урок розвитку зв’язного мовлення. 2 клас

Тема: Складання казки на основі спостережень. Урок розвитку зв’язного мовлення. 2 клас

Мета: розширити знання учнів про назви весняних місяців, назви квітів. Розвивати спостережливість, фантазію, зв’язне мовлення. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до природи.

Хід уроку

І. Діти, сьогодні у нас незвичайний урок. Ми проведемо його під відкритим небом. (Діти виходять на шкільне подвір’я) – Послухайте вірш і скажіть, про яку пору року йдеться у ньому.

Уже вернулися додому

З-за океану журавлі.

У росах коники малі

Уже кують, забувши втому.

Вже хмарки в сонячних накрапах

У синім небі попливли.

Уже кульбаби дружно в травах

Жовтаві кульки надули

(Відповіді дітей) – Чому ви так думаєте? (прилетіли птахи, журавлі з теплих країв, чути, як кують зозулі, цвітуть кульбаби)

– Якими словами люди називають весну? (Красуня, чарівниця, добра, чудесна, зелено крила, многоквітна, тепла, ясна).

– Чому?

– Які весняні місяці ви знаєте? (Березень, квітень, травень)

– Який зараз місяць? (Травень)

– А які ж дарунки він приніс у своїй чарівній торбинці? (Зелене вбрання деревам і кущам, барвисте – квітам, голубе – небу)

– Побував травень і на нашому шкільному подвір’ї. Доведіть, що він тут побував. (Деревам подарував свою ніжну зелень, тюльпану – червоний капелюшок, нарцисам – білі віночки) А травень не тільки славно трудився, а й дивинки скрізь розсипав. Адже навколо нас стільки різних дивинок, А що потрібно, щоб їх помітити? (Спостережливість, любов до природи) – от і сьогодні ми навчимося з вами збирати ті дивинки і складати їх до словникової скарбнички. Травень запросив нас у квіткове містечко. Там ми познайомимось з квітами.

Розгляньте уважно і скажіть, чи знаєте ви жителів цього містечка. Назвіть їх. Вони кожного ранку, як і ви, потягаються, умиваються дрібною росою, посміхаються сонечку і блакитному небу.

– Що ви знаєте про цих жителів?

1-й учень. Я розповім вірш про кульбабку, а ви уважно послухайте і скажіть, на що схожа кульбабка?

На леваду я пішла,

Ціла купа там кульбаб.

Ніби сонечка малі

Посідали на землі.

2-й учень.

Я теж розповім вірш про кульбабку. А ви подумайте і скажіть, чому цю квітку кульбабкою назвали?

Отака росте кульбабка –

Вся, мов кулька світляна,

кругла, кругла і пухнаста,

Повна сонечком вона.

Вітерець над нею віє,

Лине в травах, як струмок.

І стоїть кульбабка в лузі,

Наче терем-теремок.

3-й учень. Я хочу розповісти легенду про нарцис. Їх дуже багато, ось одна з них про цю красиву і ніжну квітку. В одному селі жив дуже вродливий парубок. Він любив ходити на берег річки і, схиливши голову, дивитися у воду на свою вроду. Одного разу повз того хлопця йшов лихий чаклун. Йому стало завидно, що парубок такий гарний. Чаклун розсердився і сказав хлопцеві: – Відтепер ти завжди дивитимешся у воду. І перетворив його на нарцис. У цієї гарної квітки голівка схилена і ніколи не підводиться. Ніби сидить красень-хлопець і дивиться у воду.

Отже, діти, коли побачите цю квітку, привітайтесь до не, знайте, що вона жива.

-А що ви знаєте про тюльпани? (Тюльпани дуже красиві квіти, в них струнке стебло, на ньому червона чи жовта шапочка. Може бути й іншого кольору) Оскільки ми знаходимось у Квітковому містечку, я хочу вас познайомити ще з одним жителем цього містечка. Але він дуже сором’язливий. Вчора я милувалася квітами у Квітковому містечку. Раптом чую: «чому ж мене ніхто не помітив, адже я такий гарний». Я пішла на той голосок. І побачила… Та не скажу, кого. Я вирішила поділитися з вами моєю дивинкою. Але пам’ятайте, дивинку мою побачить особливо спостережливий. Тож тихенько по двоє ідіть за мною.

Хто побачив і відгадав мою мою дивинку? А ще хто? Так, діти, мене схвилювали ось ці ніжно-голубі квітки, які нагадують добрі оченята, чи, можливо, голубі озерця. А чи знаєте ви, як звуться ці квітки? (Барвінок)

Про ці чарівні квіти і загадки є, і віршів багато, і пісень чимало. Давайте розглянемо його і опишемо, який він? (Барвінок – малий, вічнозелений кущ, стебла довгі, повзучі. А називають барвінок ще хрещатим від слова «хрест», бо його стебла перехрещуються одне з одним. Листки зелененькі, продовгуваті, вічнозелені, квіти голубенькі, ніби зірочки)

– А на яку квітку схожий барвінок? (Фіалку). Давайте підберемо до барвінку чарівні слова (Зірчастий, голубий, ніжний, зимолюб). А от де взявся барвінок і чому таку назву має, ви дізнаєтесь, коли послухаєте легенду.

Ріс невеличкий кущик. Щоранку будили його промінці сонця, він солодко потягався, вмивався і відкривав свої блакитні очі. І все було добре, тільки ніхто на нього не звертав уваги, і він часто плакав. Одного разу побачила його фея-чарівниця. Вона почула, як він схлипує. Вона підійшла і запитала:

-Хто це плаче?

– Це я, – відповів тонесенький голосок. Фея підійшла і побачила невеличкий кущик з голубими зірчастими оченятами. – Чому ж ти плачеш? Хто ж образив тебе?

– В мене зовсім немає друзів, на мене ніхто не звертає уваги, адже в мене немає запаху. Фея була доброю. Вона заспокоїла його і сказала:

– Не плач, любий, запаху дати тобі не можу, але ти будеш квітнути довше за всі інші квіти, будеш квітнути і тоді, коли друзі твої будуть довго спати. Коли чарівниця хотіла вже йти, кущик напружив свої листочки і тихенько попросив:

– Добра тітонько-фея, будь ласка, дай мені ім’я, адже я без імені…

– Добре,любий, – посміхнулась фея, – тебе будуть звати барвінком. «барвінком» або «перемагаю». Це за те, що ти бажаєш перенести, вистояти. А хто знає загадки про барвінок?

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив –

Його не займає.

Все мороз поглушив,

Але мого цвіту не зайняв.

Барвінок супроводжує людину від колиски до могили. У відварі з барвінку купали немовлят, щоб росли здоровими і щасливими, ним заквітчували коси дівчат. Він ріс біля криниці, щоб вода була чиста і цілюща. Барвінок ми зустрічаємо на кладовищах, бо він – символ пам’яті.

Отже, барвінок цінують не тільки за красу, але й за корисність. Він лікарська рослина. А які ви знаєте вірші про барвінок?

Недавно ще гуляла метелиця,

І ще лежить в низинах сніг.

А вже барвінку листя стелиться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло,

І перше стрінуло з відлигою

Весняне сонце і тепло.

Із перемогою і славою

Весна з’являється на світ,

І квітне радісно, яскраво

Барвінковий зірчастий цвіт.

– Чому сказано, що всю зиму листя барвінку було зеленим?

Біля хати у садку,

Під кущами в холодку

Я барвінок посадила,

Поливала кілька днів.

Він розрісся любо-мило,

Аж до снігу зеленів.

А сьогодні, диво з див –

Наш барвіночок зацвів!

Рясно-рясно, мов озерце

Синє-синє навесні,

Аж на серці, аж на серці

Стало радісно мені!

Хто заходить до двора,

Чи старі, чи дітвора,

Всі в садочок заглядають,

Бач, барвіночок зацвів!

І питають, і питають:

– Хто ж садив його, глядів?

– Хто ж садив і доглядав барвіночок?

– А тепер давайте поміркуємо, як потрапив барвіночок у наше Квіткове містечко? (Його приніс вітер, пташина…) Тож давайте тепер з вами і складемо казку. Уявіть собі, що це не просто кущик, а маленький хлопчик, який мав і маму, і тата, і свою хатину.

– Якими словами почнемо казку? (Жив собі на світі маленький хлопчик Барвінок…)

БАРВІНОК

1-а казка Жив собі на світі Барвінок. Часто він нудьгував, бо не було у нього друзів. Мимо пролітав вітерець. Жаль стало Барвіночка. Посадив він його на свою біленьку хмарку і поніс у Квіткове містечко. Барвінку стало весело.

2-а казка Жив собі маленький блакитноокий барвінок. Він був великий пустун. Часто не слухав ні тата, ні мами. І вирішили батьки віддати його до школи, щоб розуму набрався. Посадили під віконцем, де навчались першокласники. Пройшли роки. Виріс із того пустуна розумний, сміливий юнак. Не боявся він ні морозу, ні вітру колючого.

3-я казка Жив собі н а світі маленький хлопчик. Звали його Барвінок. Одного разу, граючись у саду, він почув розмову двох пташок. Одна розповідала другій про незвичайну країну Знань. Там всі дівчатка і хлопчики залюбки вчаться читати й писати, рахувати. Пташка так захоплено розповідала, що Барвінок не втримався і попросив пташку, щоб віднесла його до цих дітей. Пташка послухала, взяла на крильце блакитноокого хлопчика і понесла. Посадила його під віконцем, де навчалися першокласники. З тих пір Барвінок навчається разом з ними.

– Ну що ж, діти, наш урок підходить до кінця. Ми зайдемо до класу і одну з казочок запишемо. Барвінкові дуже сподобались наші відповіді. Адже кожен з вас говорив про нього такі хороші слова. А тепер, перед тим, як попрощатися з Барвінком, я теж хочу йому прочитати вірш. Я буду називати його синочком, синочком матінки-землі Синій барвінку, цвіти, зацвітай,

Сину мій, синку, рости-виростай.

Квітка не в’яне, їй досить тепло,

Соку живого земля їй дала.

Це ж і для тебе цвіт і тепло,

Швидше, мій синку, ставай на крило.

Швидше, мій синку, в небо злітай,

Синій барвінку, цвіти, зацвітай!

Додано вчителем початкових класів Маковецькою Г.І.

Рекомендуємо

Коментування вимкнено

Крути 104

Гостьова


Гість
Зацікавленим історією ...

Сергій
Карти роських земель пізн...

Гість
Для зацікавлених історією...

Ірина
Коли копіюєте матеріал з ...

Denis
Excellent site! Great...

Downloads